Головний зміст

Оповіщення

Ювілейний Калнишевий рік

Золотими літерами до героїчних сторінок історії українського козацтва вписане славне ім’я мудрого державного діяча, досвідченого воєначальника, відомого благодійника і мецената, останнього кошового отамана Запорозької Січі Петра Івановича Калнишевського (1691-1803). Він, можливо, єдина в історії людства видатна особа, життя якої припадає на три століття.

Сьогодні його ім'я є одним із чинників духовного відродження, джерелом наснаги у відстоюванні незалежності та боротьбі з ворогами суверенної України. Тому для українців святими стають пам'ятні події, місця та реліквії, пов'язані з ним.

Низкою Калнишевих ювілеїв був освячений 2016 рік на Роменщині. Окрім 325-річчя від дня його народження, 2016 року виповнилось: - 240 років із часу ув'язнення кошового в Соловецькому монастирі; - 25 років із часу спорудження йому пам'ятника в селі Пустовійтівка: - 10 років відродженій Свято-Троїцькій церкві Калнишевського в селі Пусто-війтівка; - 10 років новоствореному музею Петра Калнишевського - головному струк-турному підрозділу Державного історико-культурного заповідника «Посулля».

Відзначення цих ювілеїв зобов’язує нащадків здійснювати нові проекти, задуми. які безумовно слугуватимуть зміцненню та процвітанню України.

Легендарний лицар

Петро Калнишевський (Калниш) народився у липи - в селі Пустовійтівка Роменської сотні Лубенського полк; Роменського району Сумської області). Ще змолоду здобув повагу в козацькому середовищі. А вже всередині XVIІ століття він обіймав на Січі найвищі старшинські посади п отамана, військового осавула та судді, виконував дипломатичні місії, відстоював інтереси війська Запорозького в Петербурзі.

Першого разу був обраний отаманом у 1762 році. Протягом 1765-1775 років знову очолює «козацьку республіку». Вперше за її історію обирається на посаду кошового 10 років поспіль.

Важко переоцінити історичну вагу постаті кошового дня піднесення державницьких ідей, відновлення прав і вольностей українського народу.

Калнишевський був далекоглядною, високоосвіченою людиною, цінував мистецтво, сприяв розквіту духовного - Україні. Він турбувався про заселення запорозьких вихідцями саме з України, а не чужинцями, постійно опікувався розвитком господарства і торгівлі. Особисто мав сім зимівників, на яких велося передове фермерське господарство.

Республіканський устрій Запоріжжя, потяг до економічної незалежності та небувале господарське піднесення на Січі за Калниша сприймалося російським урядом як бунт проти існуючого імперського устрою.

В’язень Соловецького монастиря

Влітку 1775 року, після успішного завершення Росією війни проти Туреччини, в якій запорожці відіграли вирішальну роль. Запорозьку Січ за наказом Катерини II було вщент зруйновано. Петра Калнишевського підступно схопили, закували у кайдани і поспішно вивезли до Москви, а потім без суду і слідства таємно, під посиленою охороною переправили на довічне ув'язнення в Соловецький монастир Архангельської губернії.

Довгих 25 років утримувався гордий і нескорений колишній отаман у нелюдських умовах, під цілодобовою охороною і суворою забороною спілкування, у тісній, задушливій келії Головенківської вежі, де не було змоги виправитися в повний зріст, і до якої не потрапляло сонячне проміння.

Упродовж століття будь-яка згадка про Січ чи Калнишевського суворо каралася. Про сумну долю Калнишевського після ліквідації Запорозької Січі, про його місце поховання стало відомо на Батьківщині завдяки надгробку, встановленому в 1856 році уродженцем Полтавщини, архімандритом Соловецького монастиря Олександром.

У 2004 році за участю української делегації біля одиночної камери Петра Калнишевського в Соловецькому монастирі було встановлене бронзове погруддя, виготовлене запорізьким об'єднанням «Мотор Січ».

Святий праведний

Легендарного земляка поховали у найбільш почесному місці Соловецького монастиря обабіч вівтаря соборного Спасо-Преображенського храму, до якого він пожертвував увесь свій величезний статок. Сталінськими сатрапами могили біля собору були сплюндровані, але, на щастя, зберігся до наших днів надгробок з могили кошового з епітафією (мовою оригіналу):

«Здесь погребемо тело в Бозе почившего кошевого бывшей некогда грозной Сечи Запорожской Сечи казаков атамана Петра Калньшевского, сосланного в сию обитель по высочайшему повелению, снова был освобожден, но уже сам не пожелал оставить обитель, в коей обрел душевное спокойствие смиренного християнина, искренно познавшего свои вины.

Скончался 1803 года, октября 31 дня, в субботу, 112 лет от роду, смертью благочестивою, доброю».

11 липня 2008 року Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував і приєднав Калнишевського до лику святих, а також ухвалив його іконографічний образ (ікону). Відтоді щороку, у день Святої Богородиці Покрови (14 жовтня), відправляються поминальні літургії за Святого Праведного (Багатостраждального) Петра Калнишевського.

23 грудня 2014 року Священний Синод УПЦ Московського Патріархату також причислив кошового до лику місцевовшанованих святих Запорізької єпархії.