слайд1 слайд2 слайд3 слайд4 слайд5 слайд6 слайд7 слайд8 слайд1 слайд2 слайд3 слайд4 слайд5 слайд6 слайд7 слайд8

Календар подій

Наші партнери

Ми в соцмережах

Скіфський курганний некрополь IV - VI ст. до н.е. с.Загребелля


На протилежному від малої батьківщини останнього кошового отамана Запорізької Січі березі р. Сули, що розмежовувала колишнє с. Оксютині від с. Загребелля на високих узгір'ях в певній закономірності одне від одного, розташовані неприродні пагорби, що тягнуться ланцюгом вздовж річки по правому берегу майже від її джерела аж до впадання її в Дніпро. Це знамениті пам'ятки поховального обряду стародавніх скіфів - скіфські кургани, що по праву належать до найбільш вагомих надбань історико-культурної спадщини Сумської області.

Починаючи від 70-рр. XIX ст. до початку першої світової війни на території Посулля велися інтенсивні археологічні розкопки. Проводилися ці розкопки в більшості випадків поміщиками і нерідко мали хижацький характер. Наукове ж значення мали розкопки того самого I. A. Лінниченка, Д. Я. Самоквасова, М. Ю. Бранденбург, В. В. Хвойки, В. Б. Антоновича, Т. В. Кибальчича та С. А. Мазаракі.

Значна концентрація та особливості скіфських пам'яток нашого краю дали підставу вченим виділити їх в окрему Посульську групу.

Перше місце серед курганів Посулля належить Оксютинському некрополю, розташованому на високому плато та поділеному старим яром на два урочища : «Солодка» та «Стайчин Верх».

Виділяється найвищій скіфський курган «Старша Могила»), що не поступається своїми розмірами царським курганам Причорномор'я.

Нині висота її сягає 8 м., довкола рів і вал. Розкопки, розпочаті Т. В. Кибальчичем у 1876 р. були закінчені Д. Я. Самоквасовим у 1889 р.

Взагалі, особливостям Посульської групи скіфських поховань є велика кількість виробів з кістки, ножні браслети та браслети прикрашені на кінцях головками хижаків; великі бронзові і залізні булавки; наявність чисельних бойових сокир та, майже, повна відсутність столового посуду, що комплексується численними горщиками та мисками, орнаментованими ямками, насічками і проколами по краю.

В ранню добу свого панування на Україні (VI-V ст. до н. е.) як підкреслює давньогрецький історик Геродот, скіфи ховали своїх небіжчиків не в районних своїх кочовищ (степова, та південно-східна Україна), а на особливому кладовищі, що знаходилось у відділеній частині Скіфії, так званій «землі Геррос». Припускається, що це кладовище могло якраз знаходиться у Лівобережному Лісостепу, на Посуллі зокрема. На користь цього твердження свідчить той факт, що ранні кургани по Україні зустрічаються рідко (окрім Посулля), тоді як кургани IV-III ст. до н. е. численні.