Головний зміст

Оповіщення

Недригайлівщина – один із мальовничих районів Сумщини.

По території району течуть води річок: Сула, Терн, Біж, Хусь, Бішкинь, Хорол, Бобрик, Сакуниха, Рубанка, Дригайлиха, Вільшанка та інші. Рослинність району представлена двома типами – лісовою і степовою. Всього ліси і чагарники займають 124,7 кв. км, що становить 12,2 % від всієї території району. Основними грунтами району є чорноземи: потужні малогумусні, темно-сірі опідзолені і реградовані. В заплавах річки Терн, між смт Терни і с. Деркачівка, а також між Тимченками та Берками, біля річки Вільшанки, і в долині Сули є торфовища.

Перші поселенці на території Недригайлівщини з’явились ще в найдавнішому періоді кам’яного віку - палеоліті.

Знахідки решток доісторичних тварин у Кулішівці у 1839 р., доповнені грубими знаряддями праці, без сумніву, дають змогу говорити про існування якогось мисливського племені, яке близько 10-15 тисяч років тому, за часів льодовикового періоду, проживало в цих краях. Виявлено поселення бронзового та раннього залізного віку, а також раннього середньовіччя.

Давніми мешканцями території сучасного Недригайлівського району були представники східно-слов’янського союзу племен – сіверяни.

На території району знаходиться одне з найграндіозніших городищ – В’яхань біля с. Городище Деркачівської сільради. Воно вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1147 р.

Городище Гульбище в с. Засуллі є, можливо, місцем літописного Попаша – єдиного давньоруського городища на верхній Сулі. Такий висновок зробили археологи на чолі з Ю. Ю. Моргуновим, які проводили тут розвідки в 1970-х роках.

Упродовж ХІІст.-ХІІІст. Недригайлівщина входила до складу Чернігівського князівства і на півдні безпосередньо межувала з Переяславським.

Згодом ці землі входять до складу Литовського князівства, а з 1569 року західна Недригайлівщина – Коровинці, Костянтинів, Недригайлів, - відходять до Речі Посполитої, де перебували до 1647 року. А схід та південний схід – Терни, Городище, Вільшана, Козельне опиняються у складі Московського царства.

Поселення краю часів Київської Русі були знищені монголо-татарською ордою. Майже триста років ці землі пустували і були частиною так званого Дикого поля.

Польські джерела говорять про те, що городище Дригайлів, на території якого було заселено Недригайлів, пустувало до 1634 року.

Польський урядник К. Сіножацький взявся за заснування Недригайлівського городища у березні 1639 року, ця спроба виявилася вдалою. На початку Хмельниччини, у 1648 році, біля Костянтинова загони Максима Кривоноса билися з польськими військами Яреми Вишневецького.

На випадок облоги Недригайлівська козацька сотня мала свої фортифікаційні укріплення, склади з продовольством і боєприпасами.

Поступово Недригайлів втрачав свої військові функції. Укріплення руйнувались, зброя іржавіла, козаки займались мирною працею і, напевне, востаннє за свою дореволюційну (1917 р.) історію недригайлівцям довелось воювати у роки російсько-шведської кампанії.

У першій половині січня 1918 року в населених пунктах Недригайлівщини вперше було проголошено Радянську владу, яку уособлювала виборна волосна рада. Згідно з Брестським договором підрозділи німецьких збройних сил окупували спочатку Конотоп та Ромни, а потім вийшли на рубіж Коровинці-Недригайлів.

Наприкінці березня німці зайняли Недригайлів. Після німецько-австрійської окупації в листопаді 1918 р. Недригайлів опинився під контролем військ С. Петлюри.

У січні 1919 р. з допомогою частин Червоної Армії була відновлена Радянська влада. 3 січня 1923 р., як Недригайлів став центром району, який на той час об’єднував 82 населенні пункти.

В лютому 1939 р. Недригайлівський район увійшов до складу новоствореної Сумської області.

За роки Другої світової війни район втратив 7258 жителів. На примусові роботи до Німеччини було вивезено 4480 чоловік. Жертвами війни (розстріляно, повішено, померло після катувань, убито бомбами та снарядами) стали 555 чоловік.

Пам’ять загиблих воїнів увічнена спорудженими на їх могилах 23 скульптурними пам’ятниками, 4 стелами та 10 обелісками. На надмогильних пам’ятниках викарбувані імена 544 загиблих воїнів. У селах району на честь загиблих воїнів у населених пунктах споруджено 15 пам’ятників.

За звершені подвиги понад 6 тисяч уродженців і жителів району нагороджені орденами та медалями.

Трудові звершення недригайлівців високо відзначені державою. У 1950 р. звання Героя Соціалістичної Праці отримала телятниця з Коровинець Ольга Семенівна Сердюк, у 1966 р. - механізатор з цього ж села Іван Іларіонович Залозний, у 1971 - голова колгоспу ім.Чапаєва з Тернів Григорій Іванович Троян, у 1973 - голова коровинського колгоспу «Комінтерн» Іван Никонович Яловий, у 1976 - коровинська доярка Віра Михайлівна Таряник, у 1981 р. - механізатор з «Комінтерну» Микола Андрійович Лаврик. Десятки трудівників полів і ферм були нагороджені орденами та медалями.

На початок 2015 р. площа Недригайлівського району становить 1025 квадратних кілометрів, мешкає 24,9 тис. чоловік.