слайд1 слайд2 слайд3 слайд4 слайд5 слайд6 слайд7 слайд8 слайд1 слайд2 слайд3 слайд4 слайд5 слайд6 слайд7 слайд8

Календар подій

Наші партнери

Ми в соцмережах

Сторінка 12


«Родом з Ромен»


Наше місто дало світу чимало вчених, письменників, політиків, музикантів єврейського походження. Економічний розвиток краю, функціонування Лібаво-Роменської залізниці сприяли збільшенню єврейського населення міста у другій половині ХІХ ст. Ця народність на 1897 р. складала 28 % відсотків роменців.

Іменами деяких з них ( І. Шварца, А. Йоффе, М. Карасика) нині названі вулиці міста, але про інших на батьківщині - невідомо взагалі.

Серед таких - популярна постать єврейської історії ХХ століття, один із лідерів сіоністського руху, член керівництва Єврейського агентства (міжнародна організація, що здійснювала зв'язок між євреями Землі Ізраїльської та в країнах розселення з метою розвитку і заселення країни) і голова його Політичного Правління - Віталій Віктор Хаїм Арлозоров. Іменем Віталій його називали в Україні (як варіант єврейського імені Хаїм) і Віктором - у Німеччині.

Народився він 23 лютого 1899 року у родині роменського підприємця, торговця лісом Шауля Арлозорова. Дід Хаїма – Еліезер - був равином в Ромнах з 1853 по 1891 роки (з перервами). Коли Хаїму виповнилося 6 років, родина переїхала до Кенігсбергу (у жовтні 1905 р. у Ромнах відбулися єврейські погроми), згодом, до Берліну. Сім’я Арлозорових завжди вважала себе громадянами Німеччини, але ні на мить не забувала якої вони крові: «Я єврей і гордий з цього»,- писав майбутній політик.

Ще у шкільні роки Хаїм створив молодіжну сіоністську групу на кшталт скаутської. Юнак наполегливо вчив іврит, все більше переймаючись ідеями сіонізму. Після закінчення престижної столичної школи, Арлозоров вивчає економіку в Берлінському університеті та отримує у 1924 році докторський ступінь.

Саме у студентські роки він почав займатися політикою. Тоді ж публікуються його статті про сіоністський рух і про самостійну ізраїльську державу. Вже у дев’ятнадцять років Хаїм став автором книги «Єврейський народний соціалізм», на сторінках якої дискутував із К. Марксом стосовно історичного і національного ідеалізму та його впливу на свідомість єврейських робочих мас. У 1919 році Арлозоров - співзасновник єврейського робітничого руху Німеччини. Заняття політикою приводить його до лівосіоністського політичного руху «Ха-Поель ха-Цаір». Голда Меєр назвала Хаїма Арлозорова « зіркою єврейскої політики 20-х — початку 30-х років», а Бен-Гуріон згадував «він був обдарований багатьма талантами, які необхідні політичному діячу взагалі, і єврейському політичному діячу зокрема».

Вперше молодий єврейський діяч відвідав «святу землю» 1921 року, а вже 1924 р., після одруження і народження дочки, вирішує переїхати туди назавжди.

Після встановлення влади Гітлера, Арлозоров розробив програму масової еміграції євреїв у Палестину. Справа в тім, що у перші роки свого правління, нацистський режим ще дозволяв євреям емігрувати. Фактично всі, які виїхали за цією програмою, уникли в подальшому голокосту.

Заповідник посулля фото

Не дивлячись на великий потенціал Арлозорова-політика, його вклад у світовий сіоністський рух та створення майбутньої єврейської держави, нині у світі більше обговорюють його особисте життя. Сьогодні його ім’я найчастіше згадують разом з ім’ям Магди Фрідлендер (Геббельс), доленосної жінки в житті відомого німецького єврея.

З майбутньою дружиною рейхсканцлера Німеччини Йозефа Геббельса, німкенею Магдою, Хаїма пов’язувало спочатку юнацьке захоплення (вона була шкільною подругою сестри Арлозорова і послідовницею скаутських ідей про створення єврейської держави), яке потім переросло у справжній роман.

Але їхні дороги розійшлися. Хаїм швидко став одним з провідних діячів сіоністського руху, багато їздив по світу, представляючи свою нову батьківщину на різних конгресах, з'їздах і міжнародних нарадах. Арлозоров став відповідальним за зовнішню політику сіоністського Єврейського агентства і разом з майбутнім президентом Ізраїлю Вейцманом організував соціалістичну партію МАПА.

Під час однієї з поїздок Хаїма в Берлін у 1928 році шкільні товариші зустрілися знову, і юнацька закоханість обернулася пристрасним почуттям. Разом з коханням, Магда знову перейнялася ідеями друга юності.

Обоє на той час були одружені. Їх зустрічі тривали аж до 1931 року, коли Магда вже готувалася вийти заміж за гауляйтера Берліна Йозефа Геббельса.

Деякі сучасники пов‘язали смерть Хаїма Арлозорова з його коханкою, вірніше з її новим чоловіком.

Швидше за все, Арлозоров зміг би зробити для Ізраїлю набагато більше, якби не його трагічна смерть у віці 34 років. 16 червня 1933 року, коли Хаїм мирно прогулювався зі своєю другою дружиною Симою берегом моря, на нього напали і вистрілили в живіт. Через те, що медична допомога була надана із великою затримкою, Арлозоров в той же день помер.

Офіційно його вбивство не розкрито до сьогодні. Цю справу було засекречено на сто років, які скоро минають.

В честь Арлозорова названо місто, селище та кібуц, а також багато вулиць і шкіл у Їзраїлі. Нещодавно, 26 квітня 2018 року, театр «Місторін» та музей «Бейт а-Ір» представили світу спектакль: «Хто вбив Арлозорова - мюзикл!».


«Подаруй музею експонат»


Напередодні Міжнародного дня музеїв та за крок до 100 річчя Роменського краєзнавчого музею16 травня у відбулося підведення підсумків І етапу акції «Подаруй музею експонат».

Перший етап акції розпочався 27 жовтня 2018р., коли відзначалося сторіччя створення монументу Т. Г. Шевченку у м. Ромни і закінчився 1 травня напередодні сторіччя Товариство охорони пам’яток старовини та мистецтва, яке було створено у нашому місті 14 травня 1919 р. Зібрані та збережені ним пам’ятки старовини стали основою майбутнього Роменського народного музею мистецтва, науки і промисловості (згодом - Роменського окружного музею, краєзнавчого музею).

Спираючись на вітчизняний та світовий досвід, у рамках святкування поважного ювілею нашого закладу, вирішено провести акцію по збору експонатів у два етапи. Сама акція ставить за мету не лише поповнення колекції музею, що налічує нині десятки тисяч експонатів, збереження матеріальної спадщини краю, а ще й соціокультурний аспект - відчуття важливості однієї особистості або родини невід’ємною складовою історичного простору краю.

За підсумками І етапу, 16 учасників поповнили колекцію Роменського краєзнавчого музею 52 експонатами. П’ять осіб, із перечислених є шкільною та студентською молоддю, троє - мешканцями району(інші - міста Ромни).

Із загальної кількості експонатів – 29 одиниць надійшли до основного фонду (вироби зі скла, живописні роботи, посуд, одяг, документи тощо), 8 - до науково-допоміжного фонду та 2 - до наукової бібліотеки.

Усі нові експонати представлені на виставці «Подаруй музею експонат». На презентацію якої завітали учасники акції. Кожному було вручено подяку, річний абонемент на відвідання музеїв та об’єктів Державного історико-культурного заповідника «Посулля», філією якого є Роменський краєзнавчий музей, буклет про наш заклад. Наймолодшим дісталися ще й заохочувальні, солодкі призи.

Окрім того, учасники і гості заходу ознайомилися із виставкою, почули історії нових експонатів ,були проінформовані про процедуру занесення майбутніх експонатів до фондів музейного закладу. Деякі з них подарували цікаві речі та, автоматично, стали учасниками ІІ етапу акції «Подаруй музею експонат», який буде оголошено дещо пізніше.

Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото

«Гості весняного міста»


8 травня до Роменського краєзнавчого музею завітали гості з міста Конотоп. Які відвідали музей, де занурилися у минуле нашого стародавнього міста над Сулою, відчули дух минулого – скіфської доби, славного козацького періоду, «поторгувалися» на Іллінському ярмарку, познайомилися з розмаїттям народних та професійних майстрів.

Наше місто гарне у будь-яку пору року, але особливо привабливе під час цвітіння каштанів. Ось і учні 7 класу Конотопської ЗОШ № 5 ознайомилися з багаторічною історією та архітектурою міста, прогулялися затишними вулицями, відвідали Вознесенську церкву, парк культури і відпочинку мі. Т. Г. Шевченка та славнозвісний пам’ятник Свині.

До Дня пам’яті та примирення та напередодні 74-річніці Перемоги над нацизмом гості відвідали Алею Слави.

За довготривалу співпрацю дякуємо турагенству «Віта Тур» за вдячних, допитливих відвідувачів, які дуже цікавилися історією нашого міста.

Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото

«На поклін до батьків»


Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото

Куди б доля не закидала людину, дороговказом для неї завжди є незгасна зоря батьківського порогу. Це істина, яку не треба доводити. Ми повертаємося до нього і в хвилини радощів і у години скрути, а серце кожного з нас надійно зігріте теплом рідної домівки. І нехай не часто випадає навідатися до рідних місць, стати на коліно перед почорнілим від давності оберегом, хай його вже підточив шашіль і час – він завжди з тими, хто не розгубив серед днів святі почуття шани та любові до рідного краю

Саме це рухає діями і думками наших земляків з Хоружівки третього Президента України Віктора Андрійовича Ющенка та його рідного брата Петра Андрійовича. Цього разу вони завітали до рідного села аби вклонитися своїм рідним, які пішли за вічну межу, на їх могилах. Відвідини співпали зі сторічним ювілеєм їхнього батька – Андрія Андрійовича. Разом з Віктором Андрійовичем на його малу батьківщину прибули син Тарас та донька Софійка. Спочатку гості з Києва відвідали церкву Святого Андрія Первозванного з нижнім боковим вівтарем на честь Святої великомучениці Катерини. В Божому храмі службу провів з молитвами о здравії священик Недригайлівської церкви Петра Калнишевського отець Василь.

Після цього Ющенки відвідали відкрите минулого року в Хоружівці навчальне відділення ДНЗ «Сумський центр ПТО ДСЗ». Під час візиту до навчального закладу оглянули навчальні майстерні та лабораторії для підготовки фахівців з бджільництва, навчальні кабінети садівництва, побували у Центрі сприяння розвитку об’єднаних територіальних громад, завітали до музею «Код нації».У Центрі сприяння розвитку об’єднаних територіальних громад присутні ознайомилися з інформаційною базою, наповненою структурними підрозділами Сумської ОДА. Під час зустрічі з Віктором Андрійовичем та Петром Андрійовичем Ющенками, директор Сумського обласного центру зайнятості Володимир Підлісний, директор навчального центру Михайло Гузь разом з представниками адміністрації та місцевого самоврядування, обговорили перспективи розвитку навчального закладу, співпраці місцевої влади, служби зайнятості та навчального закладу у напрямку навчання фахівців для об’єднаних громад, сільських та селищних рад.У книзі побажань Віктор Андрійович залишив свої враження від перебування у навчальному закладі та схвальні відгуки про організацію роботи Центру.

На Шкодівському цвинтарі, де поховані Варвара Тимофіївна та Андрій Андрійович Ющенки, в очікуванні братів зібралися мешканці не лише Хоружівки. Чемно привітавшись з тими, хто завітав сюди, знайшовши для кожного лагідне слово, Віктор Андрійович разом з іншими слухали панахиду, яку справляв отець Василь на могилах покійних батьків Ющенків. Потім перейшли до поховань діда та бабусі Віктора Андрійовича та Петра Андрійовича.

Віктор Андрійович також пройшов по кладовищу відвідати могили своїх земляків, яких добре знав: - А це мій бувший сусід, дід Пальтоха, - прокоментував він, прочитавши напис на пам’ятнику.

Також цього дня Ющенки побували і на Гирівському сільському кладовищі, де спочивають батьки матері, Варвари Тимофіївни.

Завершили візит неформальним спілкуванням у садибі братів-Ющенків у с. Хоружівка.

Минають роки, але ми завжди озиваємося до своїх пращурів. Раз по разу вертаємося до батьківського порогу, який благословляє нас на найцінніше – життя.


«Дарунок Роменському краєзнавчому музею»


Заповідник посулля фото

Оригінальні експонати були передані до музею із села Мельники на Роменщині. Мальовниче село у заплавах Сули здавна славилося млинарством, а також мисливським та рибальським промислом. Три верші з верболозу та весло належали колись вправному місцевому рибалці Дмитру Степановичу Якименку. Їх у рамках акції "Подаруй музею експонат" передала Валентина Землянушина.


«Його душа на полотні»


У Роменському краєзнавчому музеї – філії Державного історико-культурного заповідника «Посулля» у рамках проекту «Музей-школі» для вихованців міської ЗОШ № 1 ім. П. І. Калнишевського до 145-річчя українського художника Т. О. Сафонова проведено тематичне заняття «Його душа на полотні».

Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото
Заповідник посулля фото

Тимофій Сафонов навчався малюванню у школі художника М. Мурашка. Після її закінчення виїхав до Петербурга і вступив до Академії Мистецтв, де на той час викладали І. Ю. Рєпін, А. І. Куїнджі, П. П. Чистяков та інші.

Ще студентом у 1894–1895 роках допомагав В. М. Васнецову і М. В. Нестерову розписувати інтер'єр Володимирського собору в Києві. В 1896 році для Нижньогородської Ярмарки переніс на полотно два ескізи М. О. Врубеля «Принцеса Мара» і «Микула Селянинович».

Після закінчення навчання з 1897 по 1902 рік працював у Києві, написав багато етюдів, картин, заснував свої курси живопису і малювання. В 1902–1903 роках Т. О. Сафонов разом з відомим художником М. В. Нестеровим працював над розписом церкви в грузинському стилі в місті Абас-Тумані на Кавказі. В 1904 році в Кременці відкрилося комерційне училище, куди Т. О. Сафонов був запрошений на посаду викладача малювання.

Тимофій Сафонов організував курси малювання, де безкоштовно могли навчатись недостатньо забезпечені діти.

В той же час Т. Сафонов був активним учасником художнього життя цілої країни: в 1910 році в Катеринославі за відмінне викладання був нагороджений похвальною грамотою і малою золотою медаллю, в 1911 році запрошений на з'їзд Московського товариства викладачів графічних робіт, де демонстрував роботи своїх учнів, за які був нагороджений золотою медаллю, в 1912 році знову був нагороджений на виставці в Катеринославі золотою медаллю, в 1913 році на виставці у Києві – великою золотою медаллю, в цьому ж році виступав з доповіддю на з'їзді художників у Петербурзі, йому було присвоєно звання професора.

В 1914 році, коли почалась Перша світова війна родина Сафонових виїхала з Кременця у Ромни, де Тимофій Олексійович викладав малювання до 1918 року.

З 1919 року і до кінця життя 1930 р. художник проживав у Києві: викладав в Київському інституті народної освіти, Київському педагогічному технікумі імені Пирогова, виступав з лекціями на різних курсах, багато друкувався у пресі з питань методики викладання образотворчого мистецтва.

У фондовій збірці Державного історико-культурного заповідника «Посулля» зберігається чотири твори митця.

Картина «Думи мої, думи» є окрасою виставки «ХХ століття. Шляхами державності» Роменського краєзнавчого музею.