Друк
Перегляди: 322

Кожен, хто знає школу хоча б віддалік, погодиться: у ній якимось дивом співіснують не тільки різні наукові й методичні концепції, а й працюють люди, що мають особливі якості. Учні люблять і поважають педагога, фахова діяльність якого - це найперше творчість, небуденність, височінь духу і піднесеність.

Саме такі риси були притаманні відомому українському педагогові, доктору педагогічних наук, професору, заслуженому вчителеві Бугайко Тетяні Федорівні. У цьому році 25 червня виповнюється 120 років з дня її народження.

Тетяна Федорівна народилася в 1898 в Єревані. Навчалася в гімназії, а потім вступила на історико-філософський факультет Московських вищих жіночих курсів. Та дівчина мріяла бути вчителькою. У 1917 році вона приїздить у Ромни й влаштовується на роботу в реальне училище. ЇЇ призначили вчителькою підготовчого класу. Пройшло кілька років. Тетяна багато працювала над собою, підвищувала свою педагогічну майстерність і коли їй запропонували викладати українську мову та літературу на той час уже в середній школі № 2, вона погодилася, бо дуже любила читати й хотіла свою любов до книг прищеплювати учням. Тетяна Федорівна розуміла: без ґрунтовної освіти вона не стане справжнім фахівцем. Тому дівчина навчається заочно й успішно закінчує Полтавський інститут соціального виховання, а потім – Ніжинський педагогічний інститут.

Працюючи в школі, Тетяна Федорівна здобула безцінний практичний досвід, яким хотіла ділитися зі своїми колегами. Вона прагнула займатися науковою діяльністю, писати методичні посібники для вчителів, створювати нові підручники та хрестоматії для учнів.

У 1936 році Тетяна Федорівна Бугайко переїздить до Києва. Починається новий етап її життя, сповнений наполегливої праці, творчих пошуків, визначних досягнень. Вона працює науковим співробітником Українського науково-дослідного інституту педагогіки. Викладає в Київському педагогічному інституті. У 1946 році Тетяна Федорівна успішно захищає кандидатську дисертацію. Протягом кількох років працює головним редактором журналу «Література в школі». Займаючи цю посаду, Тетяна Федорівна продовжує наукову діяльність. У 1957 році їй, першій із жінок в Україні, присуджений науковий ступінь доктора педагогічних наук, а потім – звання професора. Т. Ф. Бугайко протягом багатьох років завідувала кафедрою методики мови і літератури Київського педагогічного інституту.

Вражає творчий доробок педагога і вченого: понад 200 наукових праць з методики викладання літератури, підручники та хрестоматії, навчальні посібники для вчителів.

За плідну працю Тетяна Федорівна нагороджена орденом, медалями ім. А.С. Макаренка та «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».

Ми, роменчани, повинні пам’ятати своїх видатних земляків, які прославили наше місто в різних галузях науки й мистецтва. Серед них особливе місце займає скромна жінка, учитель і вчений, яка всю себе віддала роботі й учням. За це їй світла пам’ять та низький уклін.